Вчителька англійської мови (переписано із icq-діалогу)

Одного разу мене мало не зарізала наша сусідка-алкоголічка.

Я поверталася зі школи, добре пам'ятаю що це був 8-й клас. Тоді була середина 90-х, усі усе крали, тому у спальни районах, яким був наш Харківський часто вимикали світло, так було і того дня. А жили ми на 15-му поверсі, ось я доповзаю до 14-го і бачу майданчик між 15-м і 14-м поверхом стоїть наша сусідка: в нічній сорочці і тримає в руках кухонний ніж ОТАКОГО розміру і каже мені: "Ти туди не ходи! Там демони!". А в мене в руках контурна карта України, для герграфії 8-го класу і ранець за плечима. Я спускаюся трохи вниз до майданчика на 14-му поверсі бо сусідка йде на мене, але там місця більше ніж на сходах і мені вдається із нею розминутися. Добре що вона уже була стара і товста, бо коли я почла бігти вгору вона за мною просто не вгналася. Добігаю до дверей і гамселю в них ногами: "Мама! Мама!". Мама відчиняє мені двері я їй усе розказую а мама мені не вірить, бо я в дитинстві мала багату уяву, багато чого придумувала, мама десь зберігає зошит, в якому я казки писала, а крім того наша сусідка фарбувала волосся у колір іржавого заліза, і як я вже казала була стара, товста і доволі високого зросту, я її завжди недолюблювала від самого моменту нашого вселення.

І тут у двері стукає сусідка я кричу: "Мама не пускай її, у неї ніж!", а вона каже: "Мені погано і в мене не працює телефон можна я від вас подзвоню..." у вічко на дверях нічого не видно, бо світла немає, і мама її впускає!

Заходить сусідка: в нічній сорочці, з ножем і йде просто до моєї кімнати, я бачу як вона сідає за наш письмовий стіл, і кладе на нього ножа. Колодкою він лежить на столі, а лезом він зачепився за скручений спіраллю кабель телефона, і напів-завис у повітрі, коли вона приклала слухавку до вуха. Вона дзвонить в міліцію: "Алло! Міліція?! У мене тут демони, відрізали мені світло і телефон", там, звісно, вішають слухавку. Мама мене відправляє до сусідньої кімнати і замикає в ній двері. Далі сусідка наче знову стає нормальною і дзвонить дочці, каже що їй погано і нехай терміново приїзжає. Тоді мама бігом поки сусідка спокійна ввічливо випроваджує її за двері попутно забираючи ножа. Чи приїхала дочка ми не знаємо, але міліцію вмкликали, вони нічого не зробили бо сусіди не відчиняли, зайшли до нас склали протокол і пішли.

Тоді ми ще не знали що вони пили, бо сусідка у минулому житті була вчителькою англійської мови і на момент нашого вселення виглядала цілком нормальною інтелігентною людиною. Вже після того ми її та її чоловіка частенько бачили у нас під дверима чи на майданчику перед ліфтом, уже без ножа, сплячою або дуже п'яною. Міліція нам не допомагала, приїзжали писали протокол і їхали назад. Коли я закінчила школу, то казали що якось приїхала їх дочка і забрала їх обох до лікарні.